Робота з батьками

ТЕМА «МОРАЛЬНІ ЗАКОНИ ЖИТТЯ СІМ’Ї ТА ВИХОВАННЯ ДИТИНИ»

Мета: обговорити з батьками основні правила родинного виховання, формувати навички аналізувати невдачі та промахи в ньому; дати інформацію про стилі, принци­пи виховання дітей та їхній вплив на сімейні взаємини і розвиток особистісних якостей дитини (доброта, чуй­ність, комунікабельність).

Коментар. Збори проводяться у формі інформаційного лекторію з елементами дискусії. До заходу класовод готує те­матичний виступ для батьківської аудиторії, тест «Які ви батьки?» та анкети для батьків «Сімейні стосунки». Збори проводяться в класній кімнаті.

Хід зборів

Слово вчителя

Шановні батьки! Наші діти швидко ростуть. І ми з вами постійно говоримо про те, що наших учнів, ваших донечок та синів потрібно навчати, виховувати, яким чином необхідно розви­вати їх як особистості. Ви знаєте, що школа — заклад не тільки освітній, але й виховний. Але все-таки основи виховання дитини головним чином закладаються не в школі, а в сім’ї, де росте хлоп­чик чи дівчинка, в їхньому родинному оточенні.

Від сімейних законів та традицій, від підходу матері та батька до проблем виховання дитини залежить багато. А сучасне стрімке і повне стресів життя, на жаль, не завжди дає змогу приділяти належну увагу цій проблемі.

Яким же має бути педагогічно правильний виховний підхід до виховання дитини? Яких помилок та промахів ми припускаємося найчастіше? Якими мають бути закони життя родини для того, щоб у ній виросли донька чи син, наділені необхідними мораль­ними якостями, виховані і вдячні вам, своїм батькам, за мудру науку життя?

Саме про це ми і спробуємо докладно поговорити з вами на сьогоднішніх зборах.

Анкета
«Наша родина»

1.        Що ви вважаєте головним у родинному вихованні дітей?
(Напишіть.)

2.        Що найбільш характерне для загальної атмосфери у вашій
родині (підкресліть):

—   доброзичливість, взаємна повага;

—   бадьорість, радісний настрій, гумор;

—   спокій, урівноваженість;

—   нервозність, відчуженість, грубість.

3.        Що має позитивний вплив на моральне виховання дитини
у вашій сім’ї? (Напишіть.)

4.        Чи є недоліки у моральному розвитку вашої дитини? У чому
вони проявляються? (Напишіть.)

5.        Які риси вдачі вашого сина (доньки) приваблюють до нього
(до неї) людей? (Напишіть.)

6.        Які якості ви хочете виховати в своїй дитині насамперед?
(Напишіть.)

7.        Прояви яких якостей ви помічаєте в своїх дітях найчастіше?
(Напишіть.)

8.        Із якими негативними якостями, що проявляються у вашій
дитині, ви активно боретеся? (Напишіть.)

9.        Чи є у вас спільні з дитиною заняття, захоплення? Які саме?
(Напишіть.)

10.     Чи можете ви з упевненістю сказати, що ваша дитина для її
віку добре підготовлена до життя? Що дає вам підстави для
такого висновку? (Напишіть.)

11.     Чи часто вам дитина розповідає про школу? Якщо так, то про
що зазвичай ці розповіді? (Напишіть.)

Анкета
«Родинні стосунки»

1.        Чи вважаєте ви, що у вашій родині є взаєморозуміння з дити­ною (дітьми)?

2.        Чи говорить із вами дитина (діти) «по душам», чи радяться з особистих питань?

3.         Чи цікавиться дитина вашою роботою?

4.        Чи знаєте ви друзів своєї дитини?

5.        Чи бувають вони у вас удома?

6.         Чи беруть участь діти разом із вами у господарських справах?

7.        Чи перевіряєте ви, як дитина виконує домашні завдання, як учить уроки?

8.        Чи бере участь дитина у підготовці родинних свят?

9.        Під час дитячих свят дитина надає перевагу тому, щоб і ви були з нею, чи хоче, щоб поруч були тільки однолітки?

10.    Чи обговорюєте ви з дитиною прочитані книги?

11.    Чи обмінюєтеся враженнями про переглянуті разом телепе­редачі, фільми?

12.    Чи буваєте ви разом у театрах, музеях, на виставках, концер­тах тощо?

13.    Чи берете ви участь разом із дитиною (дітьми) в прогулянках, туристичних походах?

14.    Як ви зазвичай проводите відпустку: разом із дитиною (дітьми) чи без неї (них)?

Бесіда класовода «Про стилі і прийоми виховання в родині та їхні наслідки»

Першою суспільною сходинкою в житті людини є її сім’я. Родина з раннього віку спрямовує свідомість, волю, почуття дитини. Свій перший життєвий досвід, елементарні знання про навколишню дійсність, уміння та навички життя в суспільстві донька чи син набуває під впливом і безпосереднім керівництвом батька та матері.

На все життя запам’ятовуються і залишаються в кожного вра­ження дитинства. І здебільшого ці враження — про найрідніших людей, про їхнє ставлення, про ту атмосферу, що панувала в сім’ї.

А вона в кожній родині — своя. Тому що в будь-якому сімей­ному середовищі існує свій власний мікроклімат, формуються притаманні тільки цій сім’ї стосунки, взаємини батьків та дітей. Ці стосунки і прийнято називати стилем родинного виховання.

Від стиля родинного виховання значною мірою залежить пси­хічний та моральний розвиток дитини.

Як же ми виховуємо своїх дітей? Напевне, кожен батько, кожна мати хотіла б так виховати свою дитину, щоб вона стала її щастям та гордістю. Це дійсно нелегка, копітка праця - бути батьками.

               Чи погоджуєтеся ви з такою думкою? (Класовод запрошує батьків до співбесіди, обміну думками та досвідом.)

Є дві сторони, два учасники виховного процесу — батьки та дитина. Хто із них чиї риси наслідує в результаті цього про­цесу? Поясніть сказане. (Класовод запрошує батьків до співбесіди, обміну думками та досвідом.)

Народна мудрість також говорить нам про спадковість, про те, що дуже часто діти стають схожими на своїх головних виховате­лів — батьків: «Який дуб, такий тин, який батько, такий син»; «Яка мама, така й сама»; «Які мама і татко, таке і дитятком; «Яблуко від яблуньки недалеко падає» — ці та багато інших прислів’їв розповідають про те, що в наших дітях повторює­мося ми самі, причому мається на увазі, повторюємося не тільки зовнішньо, але й внутрішньо — вдачею, чеснотами та вадами, способом життя, морально. Чи помічали ви, що ваша дитина вже встигла перейняти у вас певні згадані риси? Розкажіть про це. (Класовод запрошує батьків до співбесіди, обміну думками та досвідом.)

Наша сьогоднішня розмова присвячена моральним устоям родини, спробі визначити кожному із батьків формулу батьків­ської педагогіки, обмінятися своїм досвідом виховання дітей у родині. Ми обговоримо деякі типи неправильного сімейного виховання, хоча насправді їх безліч.

Психологія родинного виховання висуває вимогу про опти­мальну батьківську позицію. А позиція полягає в таких умовах:

—     батьки приймають свою дитину такою, яка вона є;

—     із душевним теплом та любов’ю ставляться до дитини;

—     об’єктивно оцінюють доньку або сина і на основі цієї оцінки будують виховання;

-— батьки здатні змінювати методи та форми дії у відповідності до зміни обставин життя дитини;

—     виховні батьківські зусилля спрямовані в майбутнє і співвід­носяться з вимогами, які ставить перед дитиною її подальше життя.

Оптимальна батьківська позиція спрямована на благо дитини. Вона передбачає критичне ставлення батьків до власних помилок. Прогресивна гуманістична думка ще два століття тому розуміла виховання як взаємодію рівноправних учасників.

Як ви вважаєте, на чому ж тримається виховання в сім’ї, що є його основою та запорукою ефективності? (Класовод запрошує батьків до співбесіди, обміну думками та досвідом.)

Усе виховання в родині тримається на любові до дітей. Саме любов батьків забезпечує повноцінний розвиток та щастя дитини.

Сімейне виховання емоційне за своїм змістом і тому передба­чає не тільки батьківську любов, але й відповідне почуття дітей до батьків.

Любов — творець усього доброго, піднесеного. Це — основа людських взаємин. Наші діти дуже чутливо реагують на прояви любові та ласки і надзвичайно гостро переживають їхню нестачу. Роль батьківської любові неодноразово підкреслював видатний український педагог В. Сухомлинський.

Він відзначав: «Живучи в родині, дитина повинна бути впев­нена, що хтось її дуже, дуже любить і вона теж когось любить безмежно. Така любов створює почуття захищеності, справжнього комфорту. При цьому дитина активніше осяг&є світ, легше опано­вує знання. У неї краще розкриваються здібності, вона впевненіше визначає свою дорогу в житті, вибирає друзів».

               Чому може навчити батьківська любов дитину, з вашої точки зору? (Класовод запрошує батьків до співбесіди, обміну думками та досвідом.)

Під впливом батьківської любові дитина осягає поняття «людяність», навчається культурі почуттів, вчиться розуміти добро; в неї формуються почуття відповідальності та обов’язку, моральні чесноти. Завдяки люблячому ставленню матері й батька дитина поступово оволодіває здатністю розв’язувати складні жит­тєві проблеми.

Проте в практиці сімейного виховання нерідко можна спо­стерігати випадки, коли батьки надзвичайно самовіддано люб­лять дітей (постійно оберігають їх від усіляких труднощів, ретельно піклуються про їхнє здоров’я та харчування, дбають про навчання тощо), але діти при цьому виростають егоїстич­ними, жорстокими та грубими. І, передусім, це виявляється в ставленні до батьків. Хто, на вашу думку, винен у такій ситу­ації? (Класовод запрошує батьків до співбесіди, обміну думками та досвідом.)

Винна не любов сама по собі, а нерозсудливість батьківської любові.

Виховання любов’ю не заперечує і не виключає контролю з боку батьків. До такої думки приходять психологи, що досліджу­ють проблеми родинного виховання. Контроль необхідний дитині як друга важлива умова цілеспрямованого виховання.

Дитина губиться в оточуючому світі, їй далеко не завжди легко
і просто зорієнтуватися в морі людей, речей, правил. Одночасно
контроль вступає у суперечність із потребами дитини бути само-
стійною, реалізовувати себе. Батькам потрібно знайти такі форми
контролю, які б відповідали вікові дитини і не утискали її само-
стійності, одночасно сприяючи розвитку самоконтролю дитини.

Сучасні американські психологи пропонують замість дирек-
тивного, гнітючого контролю («роби, як я наказав») використо-
вувати інструктивний контроль («можливо, ти вчиниш так, як
я запропоную»). Переваги інструктивного контролю також у тому,
що його методика розвиває ініціативу, працьовитість, самодис-
ципліну.

Важко змінити підходи до виховання дітей, які вже скла-
лися і утвердилися в нашій свідомості. Тим, хто відкритий до
нового досвіду і бажає дещо змінити власне ставлення до вихо-
вання дітей, можна нагадати твердження Януша Корчака про
права дитини: дитина має право на сьогоднішній день, дитина
має право бути тим, ким вона є.

Інший відомий педагог ПІ. Амонашвілі говорив про дітей:
«Поганими діти не народжуються. Дитина народжується, щоб
пізнати світ, а не злити батьків та вчителя. Справжня основа
людини — не окремі її якості, а спосіб життя. Дитина живе
з перших хвилин народження, а не готується до життя. Вона —
істота соціальна. Будь-яка особистість розвивається в спілкуванні.
Дитині необхідна співпраця. У співпраці дитина виявляється наба-
гато розумнішою, сильнішою, ніж під час самостійної роботи».

Отже, розуміння дитини, прийняття її не тільки серцем, але
й розумом, усвідомлення своєї відповідальності за долю маленької
людини допоможуть вам обрати той стиль родинного виховання,
який дійсно принесе благо і дитині, і батькам.

Тест
«Які ви батьки?»

Необхідно позначити ті фрази, які батьки найбільш часто вжи­вають у спілкуванні з дітьми.

1.   Скільки разів тобі повторювати!

2.   Порадь мені, будь ласка.

3.   Не знаю, що б я без тебе робив(ла)!

4.   І в кого ти такий вдався!

5.   Які в тебе чудові друзі!

6.   Ну на кого ти схожий(а)!

7.   Ось я в твої роки...

8.   Ти — моя опора і помічник(ця)!

9.   Ну що у тебе за приятелі!

10.   Про що ти тільки думаєш!

11.   Який ти у мене розумничок!

12.   А ти як вважаєш, синку (доню)?

13.        У всіх діти як діти, а ти...

14.   Який ти у мене кмітливий(а)!

               Ключ до тесту:

За позначення пунктів 1, 4, 6, 7, 9, 10, 13 — по 1 балу.

За пункти 2, 3, 5, 8, 11, 12, 14 — по 0 балів.

0-1 бал. Ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить та поважає вас. Ваші стосунки сприяють становленню особистості дитини.

2-3 бали. Ви непослідовні у спілкуванні з дитиною. Вона поважає вас, хоча і не завжди з вами відверта. На її розвиток не виключений вплив випадкових обставин.

4-5 балів. Вам необхідно бути до дитини значно уважнішими. Ви користуєтеся у неї авторитетом, але погодьтесь: авторитет не замінить любові, розвитку вашої дитини.

6-7 балів. Ви й самі відчуваєте, що йдете неправильним шляхом. Між вами та дитиною існує недовіра. Доки не пізно, постарайтеся приділяти дитині більше уваги, прислухайтеся до її думки!

Лекція вчителя «Правильне виховання: батьки та дитина» і —

              В основі оптимального виховання лежать два основні прин­ципи: любов (ми вже сьогодні говорили про це) та послідовність.

Здавалося б, це всім зрозуміло і досить легко задіювати на практиці. Але ви, звісно ж, знаєте із власного досвіду, що насправді все виглядає дещо інакше. Трапляються моменти, коли ви готові виплеснути на дитину весь свій гнів, хоча в дійсності ви її любите. Наприклад, коли донька чи син постійно нервує вас тим, що прискіпується до приготованого сніданку чи впирається, коли треба прибрати в кімнаті. Навіть після десятка нагадувань! Або коли дитина не виказує абсолютно жодного бажання про­водити вихідні з усією сім’єю, а надає перевагу тому, щоб сидіти вдома в нудьзі та самотності.

Зрозуміло одне: виховання дитини може бути надзвичайно втомливе і віднімати велику частину часу. Тим не менш, існу­ють способи вирішення і таких ситуацій. Ви можете і успішно займатися своїми виховними завданнями, і зберігати власні сили та душевну рівновагу.

Яким же чином почати життя в позитивному руслі, в гармонії зі своєю дитиною?

Для цього потрібно дотримуватися ряду важливих умов.

Перша умова для цього — час та увага. Даруйте вашій дитині по можливості якомога більше уваги! Присвячуйте їй достатньо часу, причому робіть це свідомо та активно. Нама­гайтеся нічого не робити одночасно із заняттями з дитиною, наприклад не займатися приготуванням обіду та подібним. Хви­лини, проведені з донькою чи сином, мають належати тільки їм. Присядьте біля дитини, придивіться до того, чим грається чи займається вона. Позитивний ефект дають спільні прогу­лянки, спостереження за природою. Слухайте разом із дитиною відповідну її вікові музику, а якщо це можливо, і заспівайте разом із нею.

Творчі види діяльності — спільний малюнок чи який-небудь нехитрий виріб — також принесуть вам обом радість і розвивати­муть творчі здібності вашого чада.

Таке спілкування створює емоційну, душевну близькість між дитиною та батьками. Вона може багато чого у вас навчитися і розширити власний кругозір. Важливим позитивним ритуалом може стати також сімейне читання або просто розповідання неве­ликої цікавої історії на ніч.

Навчайтеся слухати, чути вашу дитину та відверто роз­мовляти з нею!

Нашим дітям необхідно комусь довірятися, їм треба неодмінно розповідати про свої переживання та турботи батькові та матері, але часто батьки, посилаючись чи то на брак часу, чи то на щось інше, не беруть участі в цьому. Вони або слухають «упіввуха», або взагалі зосереджені на інших речах. У такій родині бракує спілкування та розуміння; батьки та діти якщо і спілкуються одне з одним, то лише на спільні теми, або не спілкуються взагалі. Мати постійно заклопотана господарськими проблемами, а батько зазвичай стомлений і голодний після роботи. Але дитині конче потрібно поділитися своїми переживаннями та новинами, адже за день перебування в школі їх накопичилося так багато! Проте батьки не виявляють уваги до дитини, вони подумки все ще на роботі або «в телевізорі».

Ще гірше, коли втомлені батьки обривають дитину на пів­слові, закликаючи її до тиші: «Годі, я стомився, помовч!» Для дитини така реакція дуже образлива. Адже тоді в неї виникає відчуття, що її не сприймають усерйоз, а вважають набридли­вою та надокучливою. Згодом дитина, напевне, вже не буде такою довірливою і віддалиться від вас зі своїми маленькими клопотами та проблемами. Адже де згубно для дитячої душі.

Отже, не ігноруйте дитину, прислухайтеся до неї! Спілкуючись із нею, будьте подумки поруч, а не деінде. У будь-якому випадку запасіться терпінням для вашої дитини, щоб мати можливість вислухати її та побесідувати з нею. Якщо дитина сприймається вами серйозно і може обговорити з вами свої проблеми, то у май­бутньому, ймовірно, вона зможе самостійно вирішувати якісь конфліктні ситуації, а також допомагати іншим у вирішенні проблем. Здатність слухати — важлива якість, що значно полег­шує спілкування зі співрозмовником.

Слухайте свою дитину «активно» і намагайтесь зрозуміти її потреби. Намагайтесь проникнути в світ її думок та розмовляти її мовою. Так дитина буде відчувати вашу увагу, буде знати, що її не залишать наодинці зі своїми проблемами. Так починається шлях до взаєморозуміння та гармонії, де немає місця роздрато­ваності та неуважності.

Наступною умовою правильного виховання є так звані моти­вація і похвала. Мотивація та заохочення дають набагато кра­щий ефект, ніж покарання. Таким способом ви досягаєте одразу кількох цілей: це допомагає вашій дитині добре розкритися, вона навчається брати участь у певних видах діяльності та отримує дещо позитивне взамін, а саме — ваше схвалення, відзнаку. Часто для цього достатньо навіть невеликого жесту, який є символом, що оце добре».

Правило мотивації та відзнаки ви можете застосовувати в будь-якому випадку і щодня. «Звичайно, ти можеш піти погра­тися, якщо ти вже виконав домашнє завдання!» Потім можна сказати дитині, що отримувати задоволення від перебування на вулиці вона зможе, тільки якщо дійсно вільна, а ввечері, якщо, звичайно, втомилася, то може нічого не вчити. Нагородою може бути і обіцянка сходити всією родиною до цирку, зоопарку тощо або гра у футбол разом із татом — у залежності від того, що до вподоби дитині.

Або інший приклад: «Твої друзі можуть прийти в гості, якщо твоя кімната буде прибрана». Поясніть дитині, що гратися в при­браній кімнаті набагато зручніше та приємніше — у них, без сумніву, буде більше місця, і вони легше зможуть знаходити потрібні речі.

Інший необхідний аспект виховання дитини в родині — сімей­ний уклад.

               У багатьох сім’ях виникають труднощі з правильним роз­порядком дня, немає чіткого погодження, немає точного часу, наприклад, для їжі чи сну. І це жахливо шкодить родинному мікроклімату! Дитина безсвідомо звикає до постійного безладу, до того, що повсякденні події протікають спонтанно, незаплановано. Батьки у зв’язку з цим часто стають роздратованими та занадто вимогливими, нервовими, їхні настанови часто суперечать бажан­ням дитини.

Дітям же просто необхідний суворий розпорядок дня: встанов­лений час для їди, та сну, виконання домашніх завдань та відпо­чинку. Це дає їм відчуття впевненості та захищеності. Для дитини певний лад, установлений в родинному середовищі, так само, як і в школі, дуже важливий. Якщо дитина змалку навчиться дотримуватися життєвого ритму в повсякденності, це допоможе їй у майбутньому стати успішною.

Сімейні традиції для дитини мають велике значення: вони створюють певні обов’язки та зміцнюють внаслідок цього родинні стосунки. На них діти можуть орієнтуватися та розраховувати. Спільний обід та прогулянки, спільна праця (наприклад, при­бирання в квартирі), походи в гості чи в парк у сією родиною дозволяють вашій дитині відчути сімейні зв’язки. Саме тому постійні родинні ритуали дають хороший виховний ефект: дитина навчається регулярно виконувати необхідну роботу в домашньому господарстві (прибирання посуду зі столу, догляд за кімнатними рослинами, вологе прибирання кімнати тощо). Крім того, це зміц­нює соціальну позицію дитини, зробить її відповідальнішою та самостійною.

Наступна умова ефективного виховання в родині — встанов­лення розумних меж.

Не секрет, що діти полюблять провокувати своїх батьків, знову і знову випробовуючи вас на предмет того, як далеко їм можна зайти. А дорослі часто реагують на це або зовсім безпорадно, або безсильно та гнівно. Багато батьків приймають зухвалу поведінку дитини та ігнорування власних прохань або мовчки, або з кри­ком та бурею емоцій. Внаслідок цього вони сприяють розвитку у дитини відчуття того, що її батьки самі не знають, що їм робити. Звісно, це помилкова реакція!

Батькам слід показувати свою силу волі, а також те, що вони вміють перемагати. Ви маєте діяти стосовно вашої дитини впевнено та визначено. Це не означає, що ви повинні змусити її думати, що ви «вище за всіх». Під упевненістю ми розуміємо те, що ви маєте бути впевненими в ролі вихователя з усіма відповід­ними обов’язками та охоче приймати їх. Це має бути зрозумілим дитині. Насамперед, залишайтеся незворушними, якщо дитина стане вас провокувати. Якщо ви будете реагувати спокійно, це буде знаком: «Я сильний». Усіма вашими словами, жестами та поставою ви зможете довести, що ви володієте ситуацією, і що саме ви встановлюєте правила в родині. А дитина повинна дотри­муватись їх без обговорень.

У вас мають бути певні вимоги, ви повинні давати чіткі вка­зівки та ставити зрозумілі завдання. Тут немає потреби «торгува­тися» чи «вести переговори». Внесіть цю зрозумілість та визна­ченість у всі ваші сімейні стосунки. Як би зайняті ви не були, негайно припиніть цю діяльність, підійдіть до дитини і поговоріть з нею безпосередньо про це, дивлячись їй прямо у вічі. Ваші слова мають бути сприйняті не двозначно, наприклад: «Я б хотіла, щоб ти це зробив зараз же!» Потім для страховки переконатися, що дитина дійсно зрозуміла, що ви хотіли сказати. Зажадайте від неї відповіді, запитайте: «Ти мене зрозумів?» Якщо дитина реа­гує вперто та відмовляється відповідати або починає грубіянити, кричати та обурюватися, ви повинні залишатися непохитним та незворушним. Іноді це дуже непросто. Тим не менш, межі пове­дінки мають бути визначені вами ясно та зрозуміло. І хоча це стомливо, але, безсумнівно, принесе успіх на тривалий строк.

Якщо ви — сильна особистість, то вас будуть поважати і ото­чуючі, і, звичайно, діти. Якщо ви самі вмієте цінувати власні зусилля, якщо ви будете пишатися тим, що ви вмієте та з чим легко справляєтесь, тоді і ваші діти також будуть пишатися вами та поважати вас.

Сучасні діти досить «завантажені». Школа, домашні завдання, обов’язки по дому, додаткові заняття спортом або музикою, іно­земною мовою тощо — все це для сьогоднішнього школяра реаль­ність. У результаті дитина починає «розриватися» між заняттями і ледве знаходить можливість відпочити. Дитина постійно нервує, і для неї стає найзаповітнішою мрією мати справжнє «домашнє вогнище». Дитина наражається на стреси: надто мало вона отри­мує спокою та розрядки. Для батьків у такій ситуації необхідно подбати про «вільний простір» для дитини. Спробуйте щодня давати своїй доньці чи сину своєрідний «тайм-аут». Ви побачите, що в години невимушеного безділля можна запастися більшою кількістю енергії та сил, які потім можна буде знову пустити в хід. Упродовж цього часу ваша дитина може безтурботно гра­тися і робити тільки те, чим їй хочеться займатися.

Спільні ігри та взаємна увага надзвичайно збагачують батьків та дітей. Включайтесь у гру вашої дитини. Ви відкриєте для себе чарівний світ дитячих фантазій та ілюзій. Під час спілкування з дитиною відсуньте свої власні ідеї на задній план: це дасть мож­ливість більш вільного розвитку вашій дитині.

Не бійтесь виявляти помилки. Якщо дитина вдається до пога­них вчинків (обман, крадіжка тощо), батьки повинні роз’ясняти їй, чому вона гіовинна змінити таку поведінку. Лайка та зневага допомагають у таких випадках мало. Тільки пояснення допомо­жуть дитині прийти до розуміння своєї помилки, попросити виба­чення і більше інколи не повторювати таких проступків.

У процесі виховання важливо зрозуміло та чітко вказати дитині, що вона поводилася неправильно і в певній ситуації була несправедлива. Необхідно загострити на цьому її увагу. Дитина має навчитися тому, яка поведінка буде доречною в спільному родинному житті, а також у відповідному соціальному оточенні, що іншій людині буде неприємно або навіть може нашкодити те, що хтось, наприклад, віднімає у неї її власні речі.

Дитина має відчувати і розуміти, що завдає шкоди своїм близь­ким та друзям. Засвоївши такі поняття одного разу, вона надалі самостійно зможе коригувати свою поведінку, зможе навчатися на власних помилках та нести відповідальність за свої вчинки.

І остання порада — довіряйте своїй дитині!

Батьки та матері, які прагнуть контролювати кожен крок своєї дитини, зовсім не допомагають їй. Набагато краще для неї було б якомога раніше навчитися приймати власні маленькі рішення самостійно і, відповідно, брати за це на себе відповідальність.

Привчання дитини до самостійності та незалежності означає, що батьки повинні надавати їй необхідний простір для розвитку.

Таким чином, ви надаєте дитині можливість здобути впевненість у собі та у власних силах.

Дискусія за темою зборів

Запитання та завдання для батьків:

•   Назвіть найважливіші, на вашу думку, умови успішного сімейного виховання.

•   Поясніть, що означають слова «позиція активного слухача». Чому слід дотримуватися такої позиції в стосунках із ди­тиною?

•   Як ви розумієте поняття «сімейний уклад»? Розкажіть, які повсякденні та святкові звичаї, ритуали та традиції існують у вашій родині.

•   Чи бувають випадки, коли ваша дитина своєю негарною пове­дінкою провокує вас? Як можна вирішити батькам таку ситу­ацію?

•   Чи має ваша дитина власний «вільний простір» для дозвілля, довільних ігор, своїх захоплень? Розкажіть про це. Яку роль відіграє у вихованні дитини надання їй можливості проводити частину часу на свій розсуд?

•   Як треба чинити з дитячими вадами? Поясніть, чому не можна «заплющувати очі» на помилки та погані вчинки дитини?

•   Чи потрібна, на вашу думку, довіра до дитини? Чому? Як ви розумієте поняття «довіряти своїй дитині»?

У ході дискусії батьки також обмінюються досвідом щодо виховання в родині та приходять до спільних висновків.

Завершальне слово вчителя

Про виховання дітей, про взаємини між дитиною та батьками, про атмосферу в сім’ї можна говорити й дискутувати дуже довго.

Проте наші збори; присвячені сімейному вихованню та зако­нам життя родини, добігають кінця.

Я щиро бажаю вам терпіння та доброти, любові та мудрості, розсудливості та вміння керувати собою. Хай ваші родини будуть міцними та дружними, хай у них завжди панують добробут, мир та злагода. І нехай наші діти в оточенні вашої турботи та уваги ростуть щасливими! На все добре вам, шановні батьки!

Батьківські збори "Перші уроки шкілької оцінки"